Присвячується жертвам Голодомору 
1932-1933 років, а також роману 
Василя Барки «Жовтий Князь». 

Плаче зморена у полі, 
Похилилась стара мати 
Сивим попелом недолі 
Діточок йде годувати 
Руки, що так пахли хлібом, 
Пахнуть мерзлою землею 
Смерть голодна ходить слідом, 
Жовтий князь іде за нею 

Попід небом німим, геть знесилений 
Закатований край та розстріляний 
Голод марою йде між хатинами 
Засіває поля домовинами 

То не сонце вночі встало — 
Дике полум’я гуляло, 
Полум’я людської волі — 
Не змирилося в недолі 
Буде ходить з хати в хату 
До живих, щоб розказати: 
За що згинули мільйони, 
Хто є вороги, хто кати 

Хто є кат людської долі, 
Зруйнувавший покоління? 
Запитай у вітра в полі 
Чи на цвинтарі в каміння