[bad word]  [bad word] nikolasson_poetry

Ми загубилися у лабіринтах кімнат, 
коли інші зуміли вирватись.
Нам залишилося мріяти і чекати 
моменту, щоб зовсім вирости.
Ми віднайшли себе у чорнилі, 
папері та лампі в кутку спальні,
І пізнавали для себе силу 
мрій, доки інших ковтала реальність.

Ми будували мости, що вели нас подалі 
в омріяну невідомість,
І навчились ховати розчарування, 
коли повертались додому.
Нам казали навчитися жити - 
для нас ці слова не мали значення.
Ми не те щоб ховались від світу, 
але воліли його не бачити.

Нам відмовляли у праві на спогади - 
і, усміхаючись, переконано
Ми обирали ті дороги, 
в кінці яких чекали дракони,
Ми оберталися на папері 
в рубані літери, знаки плавні
І відчиняли ті двері, 
за якими селилися фавни.

І коли час настав розійтися в офіси
і набрати кредитів,
Ми стали ніби дорослими, 
але досі залишалися дітьми.
На перекурах, обідніх перервах і ввечері, 
після важкого дня ми
Знов одягали плащі на плечі 
і ставали мандрівниками.

Поки за нами - мрії та істина, 
нам вистачатиме сил боротись.
Душу легко залишити чистою - 
просто не треба лізти в болото.
Чари існують, якщо в них вірити. 
Час працює на диво просто:
Можна хоч сотню разів вирости, 
але при цьому не стати дорослим.

Світ покритий ранами гнійними, 
переповнений гадами хижими,
Та поки в ньому існують мрійники, 
він ще має надію вижити.
Наші життя належать лише нам. 
Нас небагато, проте
Наша війна - це найдовша у світі війна - 
Хрестовий похід дітей.