Вилазьте, укажіться но мені
Стаї почорнілі, порохами вкриті
Кори діти гилі
Укриті у подолі глистя

Заграйте мі на сурмах вітру
Трембітайте мі в старії смереки
Вовкулаків кігтів шляхи
У травах незарослі рани

Водограєм гадів лийтеся ріками
І розморених на сонці їджте
Ба, не жаліте мої теплі руки,
Та підіте, лиш щурів сі ловіте

Доки ви тут є 
Мене не узрить птах
Мене не вчує звір
Та жалива не досягне

День йде, день йде
Ніч повзе, гад повзе
Молоко трав п’є
Тут я не є.

Де ж мої очі, 
Де мої зіниці сліпі
Узрів б я стежин зарослих шляхи
Узрів би я гадів послід

Де ж ви мої долоні
Зачерпнув би я вами напиться
Із рос що на травах
Від ранку жили

Де…
В землі….