Мати наша, сивая горлиця,
Все до її серденька горнеться:
Золота бджола намистиною,
Небо празниковою хустиною,
Сивий дуб прокуреним прадідом,
Білочка мальованим пряником.

Мати наша, сивая горлиця,
Все до її серденька горнеться:
Хата  ластівками над стріхою,
А береза вранішнім солодом,
Жура-журавель над криницею
Чистою сльозою-водицею.

А земля пшеницею ярою,
А літа замисленим явором,
Що із сорок першого журиться:
"Де ж це, молодице, твій суджений?"

Мати наша, сивая горлиця,
Все до її серденька горнеться:
Хата ластівками над стріхою,
А туман вдовиною втіхою,
Крашанкою сонечко в миснику,
А вона до всіх до них піснею.

А земля...
А літа...
А вона до всіх до них піснею,
Піснею...