2 грудня. Майже рік як в країні сталася біда. Але не треба придиратися до слів, я знаю, що щодня стається біда. Мова про інше. Час то йде, гуляє, копає нас в сраку але від того ми мудріші не стаєм. Майже рік, а все рівно, ніяк думка не проходить що добряка немає.
Я не знаю чого я так вирішив але я собі так захотів і вирішив. Завжди був впертий.
Десь в кінці жовтня я встав і подумав, чим я можу відплатити. Хоче це задуже дурне і гучне слово. Чим я можу подякувати Андрію Вікторовичу за все те, що він для мене зробив. Не для країни, світу і тд – бо то тоді можна писати романи та поеми про його добро. А шо він зробив особисто для мене. Для мене. То якась така думка-задумка прийшла в мою дурну голову під впливом емоцій шалених чи бухла, я вже сам не пам’ятаю, бо пройшло більше місяця. Але факт є фактом.
Я вирішив цілий листопад писати в день по стовпчику вірша, де буде присутні рядки з пісень Андрія. І дійсно я писав щодня по рядочку. Намагаючись максимально передати слова та емоціі Андрійка. Далі буде інша думка, бо я тут думаю і редагую, тому це просто буде новий абзац.
І це важко – бо це не єдина зв’язана думка. Спочатку було легко, потім було лінь, вкінці було дуже важко, бо робота допізна та інші справи особисті і не особисті. В результаті з’явилось ось таке і це ще не кінець. Раз то мені сказали, що Скрябін мій ідол, що я від нього залежний. Я цю людину майже послав але не послав, бо я просто пояснив. Брати приклад з доброї щирої та відвертої людини і під тим впливом творити добро якісне ( які зараз ендеміки нашого часу) і шаленіти від безсенсової популярності, яка пройде за 7 місяців. Це порівняння кожен сприйме та зрозуміє по-своєму.
Отож, до Листопада Скрябіна:

1
Старі фотографії на стіл розклади.
На них видно, що ти інша людина
В душу добра ложкою поклади
Народись знову - нова дитина.
2
В мене є щастя і в мене є горе
Не чіпайте злом мою душу
Цей мій власний світ, то моє море
Його навіть вітер не порушить.
3
Місця щасливих людей -
Воно існує майже поруч
Це місце сповнене ідей
Де щастя створюється власноруч
4.
Та ніщо не вічне, а любов тим більше,
Тернисто переплітаються серця
Здавалось наш спільний спокій вічний
Чи то ми розсердили творця?
5
Егоїзм - це якийсь такий не добрий знак
То коли цукор із гноєм в танці
Заржавілим людям не поможеш ніяк
Якщо вони для Батьківщини - самозванці.
6
Так легко зламати крила
Коли кричиш на свою любов
Не пам'ятаю твого імені - Ірина?
І як ми кохалися в озері з розмов.
7
Ані усталі - вони впали, вони відстали.
Роздираючи свою країну як шмат м'яса
Даючи обіцянки на брудній підставі
Потілики - найдурніша в світі раса.
8
Ти моя особиста ангіна
Сильно захворів тобою, мала
Собі танцю танець пінгвіна
Не даю негру молока.
9
Так як тоді - ніби в раю.
Адреналін, емоції, кохання
Ми все віддали без жалю
У спільний такт тіл коливання.
10
Хоч ми реально кардинально протилежні люди
Але підходимо одне одному у всьому
Нам добре коли ми разом всюди
Особливо коли забираємо в одне одного втому.
11
Шкільна любов не довга
Ти вперше мачаєш своє серце у коханні
Тоді нова любов - і друга спроба
Аби знову опинитися в солодкому тумані.
12
Велике щастя - зустрічати новий день.
З тими для кого не жаль багато добра.
Такі люди сповнені добрих натхнень
Таких не зупинить брудних слів стіна.
13
Завжди з тобою, вона одна.
Ти з небес її оберігати будеш
Скажеш тихо "Спи собі сама"
І ангельським крилом її розбудиш.
14
То є Львів старенький, мудрий, сивий дядько.
Тут вулиці залиті дощовим щирим добром
І люди бавляться в хаотичному порядку
Створють веселий західний погром
15
По-моєму чувак нас кинули.
Обіцяють те, що завжди обіцяють
Такі люди не люди- та пішли вони!
На таких навіть янголи з неба сцяють
16
Панове президенти є до вас розмова
Вибори не вибори- замкнуте це коло.
Лихо всеодно наздожене вас на землі
За те що Батьківщину полоскаєте в кров