В дитинстві мене не любив ніхто! 
Коли всі ходили в куртках, я носив пальто. 
Усім давали в школу гроші та пиріжки, 
А я тагав з собою зарозумні книжки. 
На шкільній дискотеці всі розбивалися на пари, 
Тільки я не розбивався, бо носив окуляри. 
Жартував, як макітра, танцював, як поліно – 
Руки смикались незграбно, не згиналися коліна. 
Я підходив до дівчат – вони завжди втікали! 
Хлопці били, як хотіли, та їм цього було мало! 
Поміж мною та людьми була прокопана межа – 
Ніхто зі мною не дружив, ніхто мене не поважав. 
Скажіть хоч одне приємне слово мені! 
Я питаю – я хороший? Всі відповідають – ні! 
Я питаю – я поганий? Всі відповідають – так! 
Значить я – потенційний сексуальний маніяк!

Кожен книжковий хробак – 
Потенційний маніяк! 

І тільки на уроках ситуація мінялась – 
Мене раптом всі любили, всі до мене посміхались! 
Я розв’язував завдання, я підказував, що знав. 
В мене списували всі, бо я це кожному давав. 
Та за розкладом лунає на перерву дзвінок, 
Все – закінчилась наука, все – закінчився урок! 
І я знову не потрібен, я і знову всім гидкий! 
Я запитував у мами – ну чому я такий? 
Говорила мені мама: головне в житті – знання! 
Ну й нехай я трохи дикий, ну й нехай я розмазня! 
І відкрила по-секрету мені істину просту – 
Я зміню усю планету, хай-но трохи підросту! 
Я підріс, та не збулися гарні мрії мої – 
Сиджу на мізерній зарплаті в напівживому НДІ. 
Я не став великим вченим, не змінив усю планету, 
Зате я дуже добре знаю гарячі сайти інтернету!

Кожен книжковий хробак – 
Потенційний маніяк!