Я вертаюся додому   із чужих країв.
                                 Забуваю біль і втому   тих минулих днів.
                                 Я не хочу ніжних квітів,   сміху і забав,
                                 Тільки хочу, щоби вдома  хтось мене чекав.

Відчинив тривожно двері, ніжно обійняв,
Засміявся і заплакав і про все спитав.
Розігнав усі тривоги і думки сумні       |
І тепло душі своєї дарував мені.         |(2)

Та незвідані дороги знову кличуть в даль
Ми підемо вслід за ними у незнаний край.
Пролитять щасливі роки і життя мине,     |
Тільки хочу щоби вдома хтось чекав мене. |(2