Спогади про нас
згадуєм той час
за вікном дощі
ти спалив вірші
не питай мене як там на душі
почуття живі
залиш у сні

нас полонили мелодії таке буває 
в просто танці обмінюючись поглядом
в очах її шукаю дотик
в лице холодний вітер
знову нема розмови
і так по колу
і знову у ресторанах нових
та там де мука
там де ж пани багато
та і  я не багатий
і що запропоную їй ? хіба що чаю з медом
клаптик паперу, де я римую її очі репом
для нею просто як дитина, проста малеча
і ще хвилина її рука на плечах
це так приємно
але ж у неї інша думка
а я простий ватнажник
нема грошей на сумку
для неї був готовий  в житті на все піти
завжди кохати, бути вірним і не зрадити
але ніхто не міг заради розлуці і все залишилось спогадом минучим

Спогади про нас
згадуєм той час
за вікном дощі
ти спалив вірші
не питай мене як там на душі
почуття живі
залиш у сні

Дарувала посмішку і я знов поспішив
Ну з чим хотів добитися твого кохання скажи ?
чому я не тримаю за руку чи ти соромишся, чи через те що не тримаю марку
ай ну ладно я ж не солоденький
такий як він
крила обірвалися від змін
зима холодна
і печаль така безжальна
і в телефоні чутно лиш одне  мовчання
знаєш ти, чи ти знаєш, чи взагалі у ньому своє щастя уявляєш ?
станеш ти як лід танеш
у моїх очах ти поступово губишся
що маєш віриш
і чи повіриш ти
усе давно уже немає сенсу
мені набридло що втирає швидше
усе залишилось моїм спогадом минучим

Спогади про нас
згадуєм той час
за вікном дощі
ти спалив вірші
не питай мене як там на душі
почуття живі
залиш у сні