Небо солоне, таке спонтанне,
Дивиться в когось і в когось тане.
Дихає громом, знаходить цілі
Напитись моря і стати сіллю.
Небо міліє, останнє губить.
Шукає вічність знаходить... губи.
Впивається знову і знову кресне
Її земним в своє небесне.

Та я не піду, трохи постою,
Поки гроза не мине, буду з тобою.
Небо так і не прийняло теорій буття, як і я,
Бо ціль життя, бо ціль життя – віднайти життя.