Ледве посунеться темна завіса зі сходу,
Твоя кава гаряча пройде такий звичний маршрут.
Ти чуєш – вони знову тут, і дихають в спину;
Голодні, натаскані пси, ну майже як ти, все нема їм покою. 
То що ти їм лишиш – можливість ковтати хоч пил за собою?

Як же високо ти, - дотягнутись не сила.
Тільки не поламай свої зношені крила.
Як же високо ти, - не дістати нікому,
Тільки не забувай, як повертатись додому одному.

Ніч тобі знов подарує одягнену в шкіру
Невибагливу втіху. Забудуться всі імена
Від пляшки дурного вина перебитого в піну.
А завтра ті самі слова почує нова, і буде з тобою.
Та кожну таку світанок ховає десь там, за спиною.

Як же високо ти, - дотягнутись не сила.
Тільки не поламай свої зношені крила.
Як же високо ти, - не дістати нікому,
Тільки не забувай, як повертатись додому одному.
(соло)

Де би тебе не застали холодні тумани,
Перед чим не стояв би – знайдуться у тебе ходи
В джерела живої води, де й береш свої сили.
І знає один тільки Бог, точніше ви вдвох, якою ціною 
Ти платиш за те, аби залишити цю гру за собою.

Як же високо ти, - дотягнутись не сила.
Тільки не поламай свої зношені крила.
Як же високо ти, - не дістати нікому,
Тільки не забувай, як повертатись додому одному.

Як же високо ти! (4рази)
Високо ти…