Їй 22, вона красива і струнка як Либідь,
Завжди найкращою була для своїх сусідів,
Має сумніви в душі, але на серці прозора,
Вона мовчить, та скоро скаже свою точку зору,
Просто напасти, так не вийде і не вийде правити, 
Вона із тих яка не дасть себе просто образити, 
І будь ти цар, і будь ти бог, і будь ти вождь як Ленін,
Не перед ким не стане на коліна, горда леді,
Хтось право батьку дав без совісті бить по обличчу,
Вона квітка просто так трусить поллок не личить, 

Як до путани ставилися, люди з гнилою душею,
Роздягнули, розпихали, намисто в кишені,
Все наяву чи може просто сниться,
Дивись в старому хліву лежить моя цариця,
Побита в ранах, крові з крана пошарпане тіло,
Брати не діло, наша країна в марлі білій,
Навколо ті у яких душі іще не пусті, 
Тих хто за правду, той готовий лягти під хрести,
Вона лежала вся розбита, неначе руїна,
Люди навколо шепотіли імя - Україна.

Моя країна не впаде на коліна,
Усі міста стануть стіною , повір нам,
Не заважатиме ніхто свободи напиться,
До поки в кожному живе душа українця.

Моя країна не впаде на коліна,
Усі міста стануть стіною , повір нам,
Не заважатиме ніхто свободи напиться,
До поки в кожному живе душа українця