Дві обіцянки окриляють серця
Злітати до майбуття!

Чи для упевненості стане
В серці єдиного бажання?
Хто би мені сказати міг, куди я йду?
Стану я після ран душевних
Враз сильнішою напевно, 
Тільки ними жити нам не до ладу. 

Махав мені рукою у пам'яті твій образ, 
Ти посміхався - враз тебе немає. 
Я смуток заспокою,
Та свою мрію добре я обійму.

Нерозвідане майбутнє відкриває новий день.
Я піду вперед, не буду озиратися.
Світу, що ми уявляли, наяву нема ніде,
Але впевнена, що сила жити знайдеться! 

Дві обіцянки окриляють серця
Злітати до майбуття!

Варто собі лиш дати клятву, 
Я починаю сумніватись -
Зможу іще колись побачити тебе?
В голос тільки свій я вірю
І заспіваю пісню щиру -
Знаю, що почуєш ти її тепер. 

Знайшла в тобі підтримку, коли була слабкою - 
Тепер упевнена: сама я встою. 
Такою добротою
Віддячити колись я мрію тобі!

Буду бігти, доки ще новий світанок настає
Тою стежкою, що прокладаю я сама.
Є питання, на які не зможу я відповісти,
Але впораюсь, як буде на душі зима. 

Відкрию очі - і з'являється він:
Надії сповнений світ!

Іду своїм шляхом, кінця якому нема.
І розставання, й зустрічі - усе не дарма, 
Тому що вони допоможуть мені досягти моїх мрій!

Нерозвідане майбутнє відкриває новий день.
Я піду вперед, не буду озиратися.
Світу, що ми уявляли, наяву нема ніде,
Але впевнена, що сила жити знайдеться!

Дві обіцянки окриляють серця
Злітати до майбуття!

Роспростерши свої руки, далі будемо ми йти
Геть у далечінь, і нам печалі не страшні.
Часу гаяти не можна, нам потрібна кожна мить, 
Щоби втілення побачити яскравих снів.

Дві обіцянки, що для нас дорогі -
Це вічні крила мої.