Крилами торкнувшись рідної землі,
 A#dim*                Відлітають зранечку в вирій журавлі.
                               |
Ти їх лет, Мар'яночко, серцем зупини,     |
                                    | (2)
  Хай віднесуть милому гілку купини.      |

Як неопалимої спалахнуть вогні,
Він згада вкраїнські дідові пісні.
Певний роду гордого, сильний над усе,     |
Він окови рабськії спрагло рознесе.       | (2)

І забута мовонька стиха, наяву
Материнським подихом доторкнеться вуст,
Щоб землі, мов дівчині, прошептав: "Моя", |
Щоб твоє, Мар'яночко, вимовив ім'я.       | (2)

Крилами торкнувшись рідної землі,
Відлітають зранечку в вирій журавлі.
Ти їх лет, Мар'яночко, серцем зупини,     |
Хай віднесуть милому гілку купини.        | (2)

[x 1 2 0 2 0]
A#dim* [x 1 2 0 2 3]