Куплет_1:
Безглузді нісенітниці весь час верзеш: 
– Що диктує соціум – правильно!
– Авжеж!
– Довідник умовностей – незамінна річ, 
Щоб не загубитися в світі протиріч!

Всі хочуть пораду, шукають підказку,
Знаходять умови, отримують ртуть.

Продовжують пошук, копають глибше,
Зникають в рутині, забувши про суть.

Ця істина – поруч, усе на поверхні,
З очей тільки треба протерти мазут.

Людина – не робот, і жодна умовність
Ніколи не зможе її зігнуть!

Приспів:
Ми створили межу у своїх головах!
Вигадали умови, діють що на словах!
Здихалися сумління на свій ризик і страх!
Очевидцями стали – у обмеженні крах! 

Куплет_2:
Монолог егоїстичний все продовжуєш:
– Норми – це наш порятунок!
– Та невже ж?!
– Споконвік умовності йдуть плече-о-пліч
З осудом та розбратом, наче день та ніч!

Загальний порядок – синонім достатку,
Який необхідно усім досягнуть.

Тому у погоні за нездійсненним 
Пірнаємо кожен все глибше у бруд.

Знущаємось, ставимо експерименти,
Аж доки не змусим межу перетнуть.

Вважаєм, що маємо право і совість
Вершити над ближніми самосуд.

Приспів:
Ми створили межу у своїх головах!
Вигадали умови, діють що на словах!
Здихалися сумління на свій ризик і страх!
Очевидцями стали – у обмеженні крах! 

Брейк:
Я не змушую межу перейти, 
Я розірвати її пропоную тобі!
Я не змушую межу перейти, 
Я пропоную її стерти з лиця землі!

Вихід:
Умовами мене до межі підштовхни!
Я стрибну та за мною слідом полетиш ти!