for N.T

календар втомився відпускати дні
час біжить щодня, мов навіженний 
хтось запалює крізь нас свої вогні
я гублюсь у темряві, немов скаженна

час летить, як швидкісний експрес
він біжить крізь мене, наче камінь
я стою на місці, ставши "екс"
ставши ним для тих, кого кохала

час, як вітер, але із дощем
із дощем, що стане нам сльозами
я крізь нього все руйную вщент
все. окрім кохання і печалі

чуєш, часе? я жива. я тут
ти ж біжиш, мене не помічаєш
я відлюдник. навіть весь цей бруд,
ставши рідним, боляче вбиває

як банально. ця любов - казки
і вона не заслужила вірші
все зламавши, стану на кістки
всіх тих рис, що лиш робили гірше.