В гаю, де лине пісня солов'їна,
Вкраю люов і світла і тепла.
В самім співочім серці України,
Моя Полтаво, наче квітка розквіта.

Тебе милує сонце злотаве,
Весну несуть на крилах журавлі.
Ми всі твої сини моя Полтаво,
Прими з любов'ю наш тобі низький уклін.

І нема ніде, такого місця на землі,
Де так світить, сонечко ласкаво.
Квітне у вінках, немов троянда на весні,
Рідна земле, матінко Полтаво.

Люблю твої зеленії діброви,
Широкі неозоряні поля.
Ти кличиш нас до себе, знову й знову,
Навіки мила, серцю рідная земля.

І де б не проляга життя стежина,
Усі ми, це одна міцна сім'я.
Бо ти у нас в серцях, одна єдина,
Моя Полтаво, рідна матінка моя.

І нема ніде, такого місця на землі,
Де так світить, сонечко ласкаво.
Квітне у вінках, немов троянда на весні,
Рідна земле, матінко Полтаво.

І нема ніде, такого місця на землі,
Де так світить, сонечко ласкаво.
Квітне у вінках, немов троянда на весні,
Рідна земле, матінко Полтаво.