Я намагався обійняти весь світ.
Але замість цього у моїх долонях з'явилися краплі брудної води.
Нажаль, то не сльози, то все що я нажив, то моєї свідомості кров та гріхи.
Своєчасно введені сироватка правди й ін'єкція погляду в зовнішній світ,
Отруений подих, роздроблена сила і те, що я за весь час зрозуміти встиг.
Дійсність моєї сутності зачинена, я маю купу золотих ключів,
Та все це непотріб! Це все ілюзія! Це вузли,які я сам собі накрутив!
Наді мною в петлі задихаються, хмари думок і розчарування.
Це моя довічна нагорода, я від неї ніколи не позбавлюсь,
Принаймні у цьому житті.
Помираючи, вони тягнуть з мене саме цінне й живе, те, що ще дихає.
Я віддаю їм все, я віддаю їм всього себе, але вони все одно залишаються в мені.
Я міг би бути небом! Але я більше схожий на цвинтар без могил.
Їх вимило брудною водою з моїх долоней,
Тепер в них лишився з моїх очей пил...
Послухай, є одна істина: доки не спробуєш - не дізнаєшся!
Але не раджу тобі пробувати все, що приваблює та лоскоче цікавість.
Зрозумій та повір, є речі, від яких дуже важко, або взагалі неможлово відмовитись.
Наслідки не самі приємні, а пам'ять примусить страждати.
Насолоджуйся тим що маєш та ретельно вибирай кольори, які тобі дає небо.
Але чорний дощ іде стіною!