Вона любила писати вірші
І шелест листя уночі
Сльозами радості змивала біль з лиця.
В її очах добро і зло
Злились в єдине вже давно
І я її любив за це злиття.

Приспів:

Там, де справжні почуття
Я загубив своє життя,
Я загубив свої слова.
Ні, не хочу жити подумки
Я загубив свої думки, 
Якими ніч мене вбиває.

2.

Вона любила осінній дощ
Я з ним приходив краплями з небес,
Радував її, себе.
А вранці холодно мені,
Але теплом її ніг
Ходила по землі, зігріваючи мене.