палає волі смолоскип
пекельним вогнем.
співають вибухи копит
свинцевим дощем

насмерть сама смерть
годує живе,
боїв коловерть
постарить нове

смерть.. зльодяніла твердь.. смерть зголодніла..

п'ють кігтями очі
хвости канчуків,
степ іклам охочим
орлам бунчуків

чимало піхоти
лежить абияк,
вціліла темнота
скуштує гілляк

смерч підхопив і поніс
спеку битв
шляхом хмар
градом сліз
чорним пилом пустель,
в мертві ями земель
йде міцніше за смерть
Геть!

старий ворон таїть
блискавичних століть
пережитих подій сіль,
похоронний туман
світовий ураган
приховав від нащадків ціль

там горять хліба,
там піна і кров,
там гниють труни післямов,
там захід жалю, там сили зоря,
там вільна нескута земля

катівень сталь (шкіру) з живих зніма,
у скронях чорний дзвін,
коліна згоди для ярма,
не знає воля стін...