/Текст введён Ляпало Вячеславом/

Ростили матері синів,
Ночей недосипали,
Синів, як ясних соколів,
В любистку їх купали.

Там, де Кабул, там, де Герат,
Де Гіндукушу скали,
Сини Дністра, сини Карпат
В чужій землі упали.

Як стали хлопці на крило,
Призвали їх в солдати,
Провести вийшло все село,
Благословила мати.

Заплакала уся рідня,
Заголосила мати,
Будь тричі проклята війна,
Де падають солдати.

Сльоза гаряча наліта
На волошкові очі,
Дівчина плаче молода
За милим серед ночі.

Смерічки шумно гомонять,
Колише вітер стяги,
В них славні лицарі лежать
В знак вірності й присяги.

Там, де Кабул, там, де Герат,
Де Гіндукушу скали,
Сини Дністра, сини Карпат
В чужій землі упали.

Заплакала уся рідня,
Заголосила мати,
БУДЬ ТРИЧІ ПРОКЛЯТА ВІЙНА,
ДЕ ПАДАЮТЬ СОЛДАТИ.