Опираючись вітру з вогню,
Він ішов по дорозi.
Зупинився на мить 
Утерти кривавий пiт. 

I знов пiдняв зброю, 
I знов пiдняв важкий прапор, - 
Важкий вiд того, 
Що просичений кров`ю солдатів. 

Вiн вiддав всього себе, 
Як почув голос правди. 
Його очi вiдкрились, 
Руки стиснули мужньо приклад.

Свята Україно, 
Ти можеш пишатися сином.
I тоді над горами зів'ється 
Стяг з руною "Sieg".

Остання битва воїнів Свiтла, 
Караючий меч у крові. 
Звiр перемiг, але бiй не скiнчено 
Бо Дух неможливо перемогти! 

Нащадок лицарства, 
Ти народжений з серцем лева! 
Вогнем i мечем 
Звільняв вiд червоної чуми. 

З непохитною волею 
Ти йшов до блискучої цiлi,
Але пiсля битви 
Снiг був кольору крові. 

Але чорні хмари 
Затьмарили свiтле небо 
I поранений птах 
На роки припинив свiй полiт...

Вiн залишився тут,
На великій землі України. 
Бiй закінчив як Воїн, 
Оросив своєю кров`ю підніжжя Карпат. 
Вiн залишився тут,
На Священній землі України,
Стискаючи міцно Знамено з руною "Sieg"!