Забудь слова, усі думки, що можна сказати,
Ти не права як і той, хто навчив нас брехати,
В полоні слів та сліз, ну як так жити,
Я так хотів та не зумів, усе до купи зліпити.

Приспів:

Одвічна пам*ять пустота,
Не витирай не треба,
Я саме той, ти саме та,
Кого нам ще тут треба?
Забудь образи це пусте,
Нам все прощає небо
Бо, я саме той, ти саме та,
Нікого вже не треба.

Ти виключаєш телефон, хочеш подалі бути,
Та навіть те сумне "ало" я так хотів би почути,
Сказати тихо, що люблю, що все минеться,
Я ніби тілом ще живу, та розривається серце.