Гордий народе, де твоя сила,
Де волі дух, що гуляв у степах,
Чом не палає, мов край небосхилу,
Лють войовнича у ясних очах?

Горе спіткало народ безутішний?
Діти його захлинулись в крові?
Дітям дітей у залізнім намисті
Щастя не буде на рідній землі?

"Горе спіткало народ безутішний –
Щастя покинуло наші краї
Нам, злидарям у залізнім намисті,
Його не знайти вже на рідній землі"

Гордий народе, рідная Земле,
Дайте нестримного вітру натхнення,
Влучності стріл дайте вибору слів,
Дивлячись в очі таких скигліїв

Рідних земель вам зректися охота?
Вдача блукає десь на чужині?
Впевнені, бачу – не ваша турбота,
Що славу батьків мелють вправно в млині

Та головне – мало хто помічає –
Землю знекровлювать вам до снаги
Тільки не тіштеся, ніби не знаю,
Хто вам підказує "вірні шляхи"

Гляньте на себе, ви, "хазяї долі" –
Годі вже грати у "очі сумні"
Вам би, чим марнувать залишки волі,
Краще лежати у гарній труні!