Чорна хмара з-за лиману, небо сонце криє.
Синє море звірюкою то стогне то виє.
Дріпро гирло затопило, а нуте, хлоп’ята,
На байдаки, море грає, ходім погуляти.
Висипали запорожці, лиман човни вкрили,
Грай же море, заспівали, запінились хвилі.
Кругом хвилі, як ті гори, ні землі, ні неба.
Серце мліє, а козакам цього тільки й треба.
Пливуть собй, та й співають, рибалка літає,
Попереду сам отаман веде, куди знає.
Підкрутивши чорні вуса, за вухо чуприну,
Підняв шапку, човни стали, нехай ворог гине.
Не в Синопу, отамани, панове, молодці.
А у Царград до султана поїдемо в гості.
Добре, батьку отамане, -кругом заревіло.
Спасибі вам, - надів шапку. Знову закипіло
Синє море вздовж байдака, знову походжає
Пан отаман і на хвилю мовчки поглядає.