Рідна мати моя,

Ти ночей не доспала.

І водила мене
У поля край села,

І в дорогу далеку

Ти мене на зорі проводжала

І рушник вишиваний

На щастя дала.

І в дорогу далеку

Ти мене на зорі проводжала

І рушник вишиваний

На щастя, на долю дала.

Хай на ньому цвіте

Росяниста доріжка,

І зелені луги, й солов'їні гаї,

І твоя незрадлива

Материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші твої.

І твоя незрадлива

Материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі,

І очі хороші твої.

Я візьму той рушник,

Простелю, наче долю,

В тихім шелесті трав,

В щебетанні дібров.

І на тім рушничкові

Оживе все знайоме до болю,

І дитинство, й розлука, і вірна любов.

І на тім рушничкові

Оживе все знайоме до болю,

І дитинство, й розлука,

Й твоя материнська любов.