Мусій Кононенко

Сховалось сонце за горою,
Туман легенький землю вкрив,
Шепоче вітер з осокою,
І гай зелений потемнів.

Далеко співи десь лунають,
На небі зірка миготить,
Отари з поля поспішають
У холодочок відпочить.

Блакитне небо огорнуло
Усю рослину, всіх людей,
Село в садочках потонуло,
Затьохкав пісню соловей…

Моя Вкраїно, ти мій раю,
Ти чарівниченько моя!
Я без кінця тебе кохаю,
Ще більш кохати хочу я!

Хотів би я тебе руками
До серця щиро пригорнуть,
У вічі глянуть все сказати 
Тоді навіки вже заснуть.

О Україно, рідні села,
Дніро, Славута золотий 
Мій рідний край такий веселий 
Мій рідний край такий сумний