Ген в Карпатах є старенька хата
Оминають хату світлі сни
Там і досі мати жде повстанця
Жде свого синочка, жде свого синочка із війни

Тільки друзі бачили в той вечір
Як притис він руку до грудей
Окропила землю кров гаряча
І погасли очі, і погасла синява очей

Не розкажуть їй карпатські кручі
Що гроза над краєм знов стає
Рано-вранці вербонька плакуча
За повстанцем, за повстанцем сльози, сльози ллє