Я наче розписав життя,на тринадцять серій,я бачив як закрились двері,бетоних артерій,уламки цього болю я залишив на папері,і проджу паралелі,з твором Данте Аліг'єрі
Знаю це схоже на маразм,і наче їде дах,та якби ти бачив те що я бачу я,у своїх снах.Сотні померлих роздирають мене до гола,тягнуть у своє царство під крикі Мафестофеля.
А прокидаюсь розумію реальність така,ти або в ролі жертви або в ролі хижака.
І я люблю це життя,воно таке одне,і все залежить від мене із волею небес.

Приспів
Є так багато ролей,а люди всі як клони,вони забули своє *Я* Одне життя!.
Доріг так багато моя одна.
Веде мене через усе життя,і поки у тілі жива душа...Я житиму тільки своїм життям.

Залишки пороху,зависли в наші атмосфері,вони нагадують падіння,багатьох імперій.
І те що нам здається звичним до тошноти,виявляється не вічним,а на роки.
Я бачив як люди зжирають себе,до кисток,розсипаються в пісок,все втрачають за ковток.
Порції чужик думок,і чекають на свисток,та якщо життя театр,ви просрали ваш квиток.
Чорні постаті,це нащадки совісті,вилазять на яву,бо ночі не доспані.
Та я люблю це життя воно таке одне,і все залежить від мене із волею небес.

Одне життя...