Якби мені сказали завтра 
"Облиш думки про нього ти. 
Забудь, і думати не варто. 
Він може більше не прийти". 
Сказала б я: "Ніхто про те не знає - 
Він зливою чи вітром пролетить. 
А може, білим снігом закружляє, 
Бо він мене не може не любить". 

Пр. 
Доторкнись, пригорни, в тім немає вини. 
Ми давно вже чекали весни. 
Хай тепло рук твоїх враз ростопить білий сніг, 
Що на землю і на серце ліг. 

Нехай розкажуть про розлуку, 
Я не повірю, так і знай. 
Я підніму, як крила, руки, 
І полечу за небокрай. 
Я буду тим, що є для тебе сонце, 
Я буду тим, що в серці назавжди. 
Постукаю я тихо у віконце. 
Я знаю, що мені відкриєш ти. 

Доторкнись, пригорни, в тім немає вини. 
Ми давно вже чекали весни. 
Хай тепло рук твоїх враз ростопить білий сніг, 
Що на землю і на серце ліг. 

Доторкнись, пригорни, в тім немає вини. 
Ми давно вже чекали весни. 
Хай тепло рук твоїх враз ростопить білий сніг, 
Що на землю і на серце… 

Доторкнись, пригорни, в тім немає вини. 
Ми давно вже чекали весни. 
Хай тепло рук твоїх враз ростопить білий сніг, 
Що на землю і на серце ліг.