Не знаю сховатись, чи бiгти, 
Туди, де думки не знайдуть. 
В серце встромляє нiгтi 
Нестримна безсила лють 
Вона - живильна отрута 
Отруйнiша навiть за ртуть 
Зiлля гiркої спокути 
В серце щоб жити ллють. 

Вiдчай в моїй оселi 
Йому жертви нової треба 
Жене нескiнченним тонелем 
Його божевiльний регiт 
I нехай лють - отрута гiрка, 
В кожнiй краплi – моє життя 
Я отруйна i люта така 
Що здолаю все до кiнця 

Вниз мене не змусять стибнути 
Нi образа, нi бiль жорстокий 
Я не бажаю чути 
Пiдступного вiдчаю стогiн 
Росте в менi люта iстота 
Пульсує, штовхає 
I кожен отруйний дотик 
Мене до життя повертає 

До губ моїх щось пристало 
Що має гострi краї, 
Колький, маленький кришталик 
Злизнула я з губ моїх. 
Впiзнаю цей смак - 
Отруйнiша навiть за ртуть 
Гiркота на моїх губах 
Живильна отрута лють 

Вниз мене не змусять стибнути 
Нi образа, нi бiль жорстокий 
Я не бажаю чути 
Пiдступного вiдчаю стогiн 
Росте в менi люта iстота 
Пульсує, штовхає 
I кожен отруйний дотик 
Мене до життя повертає