Тихо стелиться стежка до ніг,
Ні кінця і ні краю немає,
З перехрестя далеких доріг
Я до тебе себе повертаю.
У вечірній, вечірній імлі,
Коли серце скрипаль розриває,
Повертаю я знову собі
Чистоту смерекового раю!

Приспів:
Я так люблю, Україно, тебе!
Я так любов'ю своєю пишаюсь!
Знов почуття повернулось просте,    |
Знову я повернувся з далекого краю! | (2)

Із далеких, далеких країв
Я до тебе горнусь, як до мами!
Наче в зорянім храмі святім,
До ікон припадаю вустами!
У вечірній, вечірній імлі,
Коли серце скрипаль розриває,
Повертаю я знову собі
Чистоту смерекового раю!

Приспів. (3)