Ти сказала, що кохала, але це було давно. Свої мрії відпускала у розчинене вікно. Ти лягала спати, в сутінках кімнати, Вже комусь не було що казати. Ти своє, що ти любила, ти кудись, чомусь поділа. Не знайшла і не згубила, просто втратила його. Дні і ночі пролетіли, просто мрії постаріли. А вже і не важливо, "Хто?" й "Кого?" Приспів: Листя падає, падає, щось мені нагадує, А я собі пригадую, - тебе... Листопадами, падає, кружляє листопадами, і вже давно не пара ми... Ти де? Ці бездонні сині очі і холодні, довгі ночі. Страхом заворожують тебе. А ти малюєш на папері, як він зайде в твої двері. І тебе в самотності вкраде.
--------------------------------
Ты сказала, что любила, но это было давно. Свои мечты отпускала в отворенное окно. Ты ложилась спать, в сумерках комнаты, Уже кому-то не было что говорить. Ты свое, что ты любила, ты куда-то, почему-то дела. Не нашла и не сгубила, просто потеряла его. Дни и ночи пролетели, просто мечты постарели. А уже и не важно, "Кто?" и "Кого?" Припев: Листья падают, падает, что-то мне напоминает, А я себе вспоминаю, - тебя... Листопадами, падает, кружит листопадами, и уже давно не пара мы... Ты где? Эти бездонные синие глаза и холодные, длинные ночи. Страхом завораживают тебя. А ты рисуешь на бумаге, как он зайдет в твои двери. И тебя в одиночестве украдет.