Я стою і бачу перед собою синє небо
Все як треба, варіантів все одно більше нема.
Межа між нами виникає, та звичайно назву має і буває чи велика чи малааа.
Людей і зорі розділяє, від прибульців захищає - дах.
А над дахом летиш ти, крізь обрій і хмарки, дивися тільки не впади, слідкуй за цим звичайно ж самааа.

Кому що треба, а для тебе тільки небо, твої крила і снага
Але ти крила загубила і знайти їх не змогла, така біда і що тепер робити хто зна, Бог зна, казна що!
Ти летіла крила загубила, впала мені в руки нехтуючи усіма законами науки..
Думки.. думки були доволі різні і капризні і страшні.. добре це чи ні вирішуй сама!!

Ти просила всіх усіх просила, але що ж ти наробила ти усіх їх запросила,
Запросила шукати свої крила, навіть їм не пояснила де і як їх загубила
Просто колами ходила казочки всім розповіла
Як ти довго блукала, та їх зовсім не шукала й дуже добре це чи ні вирішуй самааа!!!

Ти ходила ходила і знайшла, ясна справа ти зраділа та взяла й полетіла!
Моя мила, моя мила що ж зробила, що ж таке ти наробила? Я знайшов ти загубила мене!
Усіх зібрав і розказав, кожен шукав шукав шукав шукав шукав..
Через роки дивився в небо, а в небі крила так знайомі мені!