Струменіє зоря і за обрій упав
Місяць яблуком червонобокий.
Я козачка твоя, я дружина твоя,
Пане полковнику мій синьоокий.

В полі ватри горять, вартовії не сплять
Ген розвіявся спокій на вкопи.
Я козачка твоя, я дружина твоя,
Пане полковнику мій синьоокий.

Руку дав на коня, хай стріла обмина,
Полетімо удвох в степ широкий.
Я козачка твоя, я дружина твоя,
Пане полковнику мій синьоокий.

Ти на мене чекай і надій не втрачай
На шляхах світової толоки.
Я козачка твоя, я дружина твоя,
Пане полковнику мій синьоокий.