Лютомысл
2012 - Превозмогая Вавилон
04 - Дотла / To Ashes

Я вiрю – прийде мить,
Коли спадуть кайдани
Хирого творця.
Я вiрю – защемить
У грудях вiдчуттям
Близького кiнця.

Я знаю – не жалiтиму
Про пройдену вже путь
Й не подивлюсь назад.
Я знаю, що горiтиму,
Але усе збагнути
Повинен був я сам.

Я бачив тут лиш кволих,
Самотнiх жебракiв,
Проскигливших життя.
Я бачив, як вбивали
Цвяхи собi у ноги,
Щоб вгамувать серця.

Я чув, як кричить тиша,
Зiрвавшись з синiх губ
Знесилених облич.
Я чув, як все сильнiше
Благали: «Не забудь!»
Та наближалась нiч.

Я вигорю дотла
I вiтер чорний попiл
Полем понесе
В самотнi небеса...
Там спалахну грозою,
На мить осяю все.

Eng:
• To Ashes

I believe – there [bad word] a moment
When the chains of the frail creator
will fall down
I believe – the heart will drop
at the feeling 
of the approaching end

I know I will not be sorry
For the way I’ve gone
Nor will I look back
I know I will burn
But I had to conceive 
Everything myself

All I saw here were sickly
Lonely paupers
Who’ve whimpered their whole life
I saw how they pierced
Limbs with nails
To calm their hearts down

I heard the stillness scream
Broken from blue lips
From worn out faces
I heard them plead
“Do not forget!”
But the night was drawing closer

I will [bad word] And the wind will carry 
the black ash above the fields…
And into lonely skies
And in an instant, blazing up,
I will bestow my light 
upon everything