На світанку чи пізньої ночі, 
Де б тобі не прийшлося бувати,
До висот підіймай свої очі,
Говорила мені моя мати. 
Не забудь помолитися Богу, 
Бо в молитві надія і сила,
Стане легше терниста дорога, 
З нею завжди ти будеш щасливий.
Ці слова мені в серце запали,
Мов весною добірні зернята.
І рясні їх дощі поливали,
То ж за мене молилася мати.
В ніжнім смутку твоїм материнськім
Океан доброти відчуваю,
Твоє слово неначе перлина,
Наче зіронька в небі, що сяє.
Срібло скроні твої покриває,
І на захід вже сонце схилилось,
Але слово її пам'ятаю:
"Сину мій, не забудь помолитись!"