Дума про [брата i] сестру 
Запис Лесі Українки 
Ой у сьвату неділю (sic) 
то ж не сива зозуля закувала, 
ні дробная (sic) пташка в саду щебетала, 
як сестра до брата 
з чужої сторони 
у далекії городи 
листи писала, 
поклон посилала, 
братіка рідненького, 
голубонька сивенького, 
у гості прохала: 
– Братіку рідненький, 
голубоньку сивенький, 
прибудь до мене, 
одвідай мене, 
бездолную (sic), 
й безродную, 
й безплеменную 
на чужій чужині, 
при нещасній моїй хуртовині; 
чи я живу, 
чи я проживаю, 
чи я на чужій чужині 
більшеє горювання собі принімаю. 
Що я на чужій чужині завдовіла, 
з маленькими дітками осиротіла. 
Як-то, братіку, тяжко та важко 
бездолній, безплеменній 
на чужій чужині 
жити-проживати, 
то так-то, братіку, тяжко та важко 
не по силі 
чоловікові 
із сирої землі 
важкий камінь підняти. 
– Сестро моя рідненька, 
голубонько сивенька, 
рад би я до тебе 
в гості прибувати, 
то не знаю, де тебе шукати вже й мати. 
Ой що ти живеш 
за високими лісами, 
за бистрими ріками, 
за великими городами. 
– Добре, братіку, учини, 
через високії ліси 
ясним соколом перелини, 
через бистрії ріки 
білим лебедоньком перепливи, 
через великії города 
сивим голубоньком перелини, 
мов моє серце тугу розважає (sic). 
Ой як-то, братіку, тяжко та важко 
на сьватий день, на Великдень, 
альбо на который празник роковин молебний, 
що люде до церкви йдуть, 
як бджоли гудуть, 
а з церкви йдуть, – 
як мак процьвітає, – 
пола з полою черкаєця, 
брат з сестрою не прощайиця, 
а плече с плечем торкає, – 
один одного с празником поздоровляє, 
на хліб, на сіль, на бенкет зазиває, 
я ж стою, пребідна сиротина, 
ніхто ж мене й не привитає, 
альбо по отцеві, лібо по матері, 
наче воно мене вже й не знає. 
Ти ж і сам, брате, добре знаєш, 
як у нашого отца (sic) лібо й у матері (70) К З
було що пити або їсти, 
тогда ні світ, ні тьма в хату вступали, 
кумами, сватами, рідними братами називали. 
Як пришибла худа, нещаслива хуртовина, 
одреклась і вся названая родина. 
Тоді нема ні кума, ні побратима, 
нікому в хату вступити, 
добрим здоров’ям навістити, 
ні с ким стати, на здоров’я іспитати, 
тільки піду я до сьватої церкви, 
до божого дому, 
богу помолюся, 
на сьватости подивлюся, 
то (ой) не раз, не два дробними (sic) сльозами обіллюся, – 
(о) то ж у мене рідні отець і матуся. 
Вийду я з церкви, гляну – вгору високо, 
і в землю глибоко, 
і в чужу сторону 
до родини вже й далеко. 
Дай же, боже, миру царському, 
народу християнському 
од сьогодні всім на здравия 
і на многая лєта, 
многая лєта!