У офісі перерва, ти голодний, як пес
В очах моргає напис "Я  похав би десь"
І раптом запах чебуреків, по шпіонські лізе в ніс
І ти по головах людей на запах цей біжиш.
Влітаєш у кафе, готовий зїсти слона
І тут перед тобою, як китайська стіна, 
Стоїть офіціантка, шостий розмір душі
І дуже елегантно поїдає лаваші.

І ніби далека, і ніби близька,
Дівчина з кафешки на метро Либідська. 
І ніби солодка і ніби гірка,
Дівчина з кафешки на метро Либідська.
І ніби висока і ніби низька,
Дівчина з кафешки на метро Либідська.
І ніби глибока, і ніби мілка,
Дівчина з кафешки на метро Либідська.

Ти заглядаєш в її очі, просиш "Дайте меню"
І голосно ковтаєш біля дами слюну
І вона граціозно витирає руки об халат 
І пропонує для розминки пиво і салат
Вона чуть вища і ти дивишся  їй просто в декольте
А діалог в таких умовах, діло не просте
І ти відтягуєш все діло і на пальці встаєш, 
Ламаєш логіку, тоді питаєш "Де ти живеш?"

І ніби далека, і ніби близька,
Дівчина з кафешки на метро Либідська. 
І ніби солодка і ніби гірка,
Дівчина з кафешки на метро Либідська.
І ніби висока і ніби низька,
Дівчина з кафешки на метро Либідська.
І ніби глибока, і ніби мілка,
Дівчина з кафешки на метро Либідська.