ЛІНА КОСТЕНКО

Любов Нансена

Я кохаю Вас, Єво. Не виходьте за мене заміж.
Не кажіть мені "так", хоч і тяжко буде мені.
Я Вас прошу, ні слова. Усе передумайте за ніч.
Добре зважте на все, і вранці скажете: ні.

Світла мрія про Вас співає мені як сирена.
Прив'яжуся до щогли і вуха воском заллю.
Розумію, це щастя. але щастя - воно не для мене.
Я боюся Вас, Єво. Я вперше в житті люблю.

Моя Пісня Пісень! Золоте пташеня мого саду.
Корабель попливе, я не вдержу його в берегах.
"Фрам"- це значить "Вперед". Ви залишитесь, Єво, позаду.
Бо до серця підступить вічний пошук у вічних снігах.

Тиждень буде все добре. цілуватиму Ваше обличчя.
Може, навіть, не тиждень, а цілі роки минуть.
Будем дуже щасливі. Але раптом Воно покличе.
Ви зумієте, Єво, простити це і збагнуть?

Ви не будете плакать? Не поставите душу на якір?
Не зіткнуться в мені два начала - Ви і Воно?
Я без Вас нещасливий. А без нього буду ніякий.
Я без Вас збожеволію. А без нього піду на дно.

Ваші теплі долоні і мої відморожені руки...
Як вуста відірву від такої сумної руки?
Чи зумієте жить від розлуки і знов до розлуки?
А якщо доведеться чекати мене роки?

"Фрам" застрягне в льодах... А якщо не вернуся я звідти?...
Я ж собі не прощу! А якщо у нас буде дитя?!
Ви, така молода!.. Ви, що любите сонце і квіти!
- Я люблю Тебе, Нансен! І чекатиму все життя.

Все, що є найсвятіше в мені, називається Нансен.
Хай співає сирена, вона перед нами в боргах.
Я сама розіб'ю об "Фрамові" груди шампанське,
Як покличе тебе вічний пошук у вічних снігах.

Моя Пісня Пісень! Вічний саде мій без листопаду!
Ти відкриєш свій полюс. Тебе не знесе течія.
Подолаєш сніги. Все залишиться, милий, позаду.
"Фрам"- це значить "Вперед". А на обрію буду я. 

ПЕРЕВОД 
источник ... 
Любовь Нансена

Я люблю Вас, Ева. Не выходите за меня замуж. 
Не жалейте меня, хоть и будет тяжело мне. 
Я Вас прошу, ни слова. Все передумайте за ночь. 
Хорошо взвесьте все и утром скажите: нет. 

Светлая мечта о Вас поет мне, как сирена. 
Привяжусь к мачте и уши воском залью. 
Понимаю, это счастье. Но счастье — оно не для меня. 
Я боюсь Вас, Ева. Я впервые в жизни люблю. 

Моя Песнь Песен! Золотой птенчик моего сада… 
Корабль поплывет. Я не удержу его в берегах. 
«Фрам» значит «Вперед». Вы останетесь, Ева, позади. 
Так как к сердцу подступит вечный поиск в вечных снегах. 

Неделю будет все хорошо. Буду Ваше лицо целовать. 
Может и не неделя, а несколько лет пройти. 
Будем счастливы очень, а потом оно станет звать. 
Вы сумеете, Ева, постичь это и простить? 

Не поставите душу на якорь? И слезы лить непрестанно? 
Не столкнутся во мне два начала — Вы и оно? 
Я без вас несчастлив. А без него никакой я стану. 
Я без Вас с ума сойду. А без него пойду на дно. 

Ваши теплые ладони и мои отмороженные руки… 
Как оторваться от грустной руки губами? 
Как сумеете жить — от разлуки и до разлуки? 
А если придется Вам ждать меня годами? 

«Фрам» застрянет во льдах… А если не вернусь — ведь льды… 
Я ж себе не прощу! А если будет сын или дочь? 
Вы же молоды так!.. Вы, любящая солнце и цветы! 
— Я люблю тебя, Нансен! И буду ждать день и ночь. 

Самое святое во мне называется Нансен. 
Пусть поет сирена, она перед нами в долгах. 
Я сама разобью о грудь «Фрама» шампанское, 
Когда позовет тебя вечный поиск в вечных снегах. 

O, Песнь Песней! Вечный мой сад без листопада! 
Ты откроешь свой полюс. Теченье тебя не снесет. 
Снега победишь. Все останется, милый, позади. 
Я буду на горизонте: «Фрам» — это значит «Вперед».