Вічні сумніви, зітхання, докір слів, на сповідь - гнів...
Де стають самі питання - Що? Коли? Чому? Як слід?
Розтаваня та зізнання, мають сумніви завжди
Це свавілля, божевілля, що стосунки вже не ті

Спогад щирого кохання, насолода почуттів
Трохи смутку в побажаннях, що на згадку, на роки
До наснаги трохи спраги, влітку наче до води
Та на втіху ніби птахи, що втекли серед зими
____

Ми руйнуємо те, що давно будуєм
Забуваємо тих, кого сильно любим...
Божеволієм ми, до жалю, до гніву...
Божевільні ми, коли стосунки гинуть...

Врешті є та сила,- що було, забули
Та томість збагнули,вже нове будуєм...
Вимальовуєм ми, викарбовуєм  
Та нове кохання відтворюєм...
________
 
Щирість, пристрасть у коханні, запал вогняних очей...
Вірність, ніжність у зізнаннях, що поміж всих тих речей
Сподівання та бажання, надихають врешті нас
Це стосунки та кохання, що тривало довгий час...

Суміш правди та зухвалля, та спокута за вину..
Безліч сумнівів, питання, Що? Коли? Як? і Чому?
Розтаваня та зізнання, мають сумніви завжди
Це свавілля, божевілля, що стосунки вже не ті