Жовте листя пам'ять осипає,
І душа, немов холодний сад.
Білий лебідь знову відлітає,
Чорний - повертається назад.

Чорний лебідь за межею болю,
Чорний лебідь - рідний брат мені,
Зраджений небсною любов'ю,
Ходить одиноко по зимі.

Так, це я, вчорашні люди, кайний,
Дякую тобі, Осудний день.
Виглядаю ту, що не чекає,
Забуваю ту, що вірно жде.

Чорний лебідь за межею болю,
Чорний лебідь - рідний брат мені,
Зраджений небесною любов'ю,
Ходить одиноко по зимі.

Моя сповідь прагне більше світла,
І політ останній - на вогонь.
Чорний лебідь закурличе зліта,
Де пізнають вожака свого.

Чорний лебідь за межею болю,
Чорний лебідь - рідний брат мені,
Зраджений небесновю любов'ю,
Ходить одиноко по зимі.