Навіщо з мене безпорадного робити, слухай
Я не глухий — все підставляю всюди свої вуха
По буху важко щось, але так добре зрозуміти
Все чого хочеш ти і що не тре мені хотіти

Бо ми ж як діти — і ти завжди була дитина
Така маленька неслухняна моя половина
Та почуття як глина..бламц..і вже їх не має
Тільки порох тихо в ніздрі нам влітає..тає

Так тає ніжно що слова тут просто зайві
Я міг сказати тобі : “Давай втічем разом!”
Але негайно слова усі мої перетворилися у лайно
В твоїх думках не грали вони ролі вже давно

Nо, no more, скажи у чому справа
Чом почуття твої давно перетворилися в розправу
І ти, як пава, гордо ходиш наді мною
Все поглядаючи до долу своєю головою

Як купа гною раптом обвалилася на мене 
І світ сміється тупо — чом життя таке скурвлене? 
І NOTA BENE!, я став й послав усе до біса
Клянуся що набридла вже мені твоя мармиза

І все що здалеку золото — зблизу вбивалося в серце колом то
Твої підколи спалювали мене наче “молотов”
І лиш уколом у секце я вколював твою дозу
Але по колу суперечки винести невзмозі вже

ІНКОЛИ Я ПРОСТО ЗЛЮСЬ НА ЛЮДЕЙ, Б'Ю В СТІНИ КУЛАКАМИ
І ЗАСПОКІЙЛИВЕ, ЯК ЇЖА ВЖЕ, АЛЕ ЦЕ ТАК, МІЖ НАМИ
ЧАСОМ ЗРИВАЄ ДАХ І В ОЧАХ МОЇХ НІБИ ЧОРНІ ПЛЯМИ
ТА СЛЬОЗИ ГРАДОМ ПАДАЮТЬ У НИЗ, АЛЕ ЦЕ ТАК, МІЖ НАМИ

Й чому скажи мені зараз, коли вже рік як не разом
Ти далі ходиш у ZARA і кидаєш свої фрази
Ніби тобі є діло, ніби це має значення
Питаєш як у мене справи? Чуєш, допобачення

Мені ж побачення з тобою, як у серце жалом
А ти все жалиш, сука, і ніби тобі мало 
Того всього що було між нами — точно вже не буде
Твій телефон об стінку в Києві, з виделкою в груди ТИ
взагалі думала головою що б могло бути
Якби по злому все що було, могло б обернутися
Й мої запудрені мізки жили одною особою
Й так як ти пішла із них — серце наповнилось злобою

Я не побоюсь сказати правду — моє право
І у моїй історії нема давно вже LOVE-у
І тільки очі мої в пошуках тебе — бо звикли
Я лиш попрошу в тебе одну річ, будь ласка, ЗНИКНИ!