Ліна КОСТЕНКО

Місто,  премісто,  прамісто  моє!
Стійбище  людське  з  асфальту  й  бетону.
Як  там  не  буде,  а  все-таки  є
той  силует  у  вікні  золотому!

Ось  я  проходжу,  і  ось  я  пройду.
Може,  й  навік,  але  справа  не  в  тому  -
Тільки  б  не  танув,  як  тінь  на  льоду,
той  силует  у  вікні  золотому!

Скільки  душа  прориває  тенет!
З  моря  і  суші  -  додому,  додому!
Там,  де  у  мене  є  той  силует,
той  силует  у  вікні  золотому!