Мені сорочку мама вишивала, 
Неначе долю хрестиком вела. 
Щоб я лихих стежинок не шукала 
І до людей привітною була. 

Виконуй, доню, - мама говорила, 
Закони Божі істини прості: 
Не зраджуй землю, що тебе зростила, 
Не залишай нікого у біді. 

А сорочка мамина біла-біла, 
А сорочка мамина серцю мила, 
А сорочка мамина зігріває, 
Я ії до серденька пригортаю. 

Літа, неначе птахи пролітають, 
Вже донечки, як квітки навесні. 
Я їм сорочку білу вишиваю, 
Як вишивала матінька мені. 

Виконуй, доню, - мама говорила, 
Закони Божі істини прості: 
Не зраджуй землю, що тебе зростила, 
Не залишай нікого у біді. 

А сорочка мамина біла-біла, 
А сорочка мамина серцю мила, 
А сорочка мамина зігріває, 
Я ії до серденька пригортаю. 

На тобі сорочечку білу-білу, 
На тобі сорочечку серцю милу, 
Будеш її зраночку зодягати, 
Буде тебе серденько зігрівати. 

А сорочка мамина біла-біла, 
А сорочка мамина серцю мила, 
А сорочка мамина зігріває, 
Я ії до серденька пригортаю. 
Я ії до серденька пригортаю.