У суєті рухів,
Сірих машин звуків,
Я підніму руки,
Я вище за них…
Зі свого віконця
Ангела-охоронця
Прошу в лице сонця
З дитинства так звик…

Ситий від фальші,
Хочу втекти,
Змити все зайве
І далі йти!
Не розгубити і донести
Чесні мотиви,
Чесні думки…
По м’язам і жилам
Бетонного тіла!

Коли ти внизу
І сил вже нема..
Згадай, хто ми є!
Згадай ці слова!
Ми – чаша надій,
Ми – неба вода,
Ми – зерна землі,
Ми – символ життя!!!

У суєті рухів,
Сірих машин звуків,
Я піднімав руки,
Я був вище за них…
Місто мене чуло,
Місто моїм було
І до землі гнуло…
Але я не стих!…
Але я не стих!
Але я не стих!…
Але я не стих!!!..

Коли ти внизу
І сил вже нема,
Згадай, хто ми є!
Згадай ці слова!
Ми – чаша надій,
Ми – неба вода,
Ми – зерна землі,
Ми – символ життя!!!