Ніч яка місячна, зоряна, ясная,
 Видно, хоч голки збирай.
 Вийди коханая, працею зморена,
 Хоч на хвилиночку в гай. 

 Сядем укупочці тут під калиною,
 І над панами я пан.
 Глянь, моя рибонько, срібною хвилею
 Стелиться в полі туман. 
 Глянь, моя рибонько, срібною хвилею
 Стелиться в полі туман. 

 Ты не лякайся, що ніженьки босії
 Вмочиш в холодну росу.
 Я ж тебе, вірная, аж до хатиноньки
 Сам на руках однесу. 

 Ти не лякайся, що змерзнеш, лебедонько,
 Тепло — ні вітру, ні хмар.
 Я пригорну тебе до свого серденька,
 А воно палке, як жар…