Усмішка неба - це тебе стосується теж,
І рветься безмежне із меж земного твого розуміння.
А може й не треба. Якось жили без цього, і все ж
Я втікаю, за мною ти стеж на стежках людського сумління.

На захід збираються дурні, а мудреці відходять на схід
Від однієї тисячі бід, від цієї любові і втрати.
А ми стаємо гламурні, вау, які ми стаємо гламурні!
Вік учися, казав мені дід, а все одно дурним помирати.

Приспів:
Дорогою у вічність...
Усміхнене фото, де двоє чомусь на нас схожі.
Мовчи, сподівайся, не плач і дивись мені в вічі.
Дорогою у вічність прості перехожі...

А може, вип'ємо знову, хай у грудях стане тепліш.
Наче Брута братерський ніж зриває завісу із правди.
А я все ж вірю слову ще тому, що було раніш,
Ще до того, як ми лягли між і там залишились назавжди.

Гей-гей, дітвора, за руку з мамою й татом,
Шкільним зачаровані святом. І ось він - перший щасливий урок.
А ось вже й пора, а ти так і не випив із Кантом,
І дівчинка з білим бантом дарує тобі твій останній дзвінок.

Приспів.