Ти, наче зграя диких орхiдей,
До себе так тягнеш вередливих фей.

Шо спiвають з небуття,
Небайдужих до життя,
Вiдчуття розпалює,
Пристрастю заманює.

Розiрвати пута, як нить,
Робити, що грiшно,
Ми будем навмисно.
Залишити землю на мить,
Кометою навмисно
Спалити час дiйсно.

Час не зможе зупинити нас.

Ти, наче Всесвiт цих замежних мрiй,
Завоювала тiлом розум мiй.

Ти змiнеш свiт, ти Лібертiна,
Наша доля єдина.
Я теж Лібертiна.