Ну ось сижу  на лавці та й букетик роз тримаю
чи ти прийдеш сюда в цю мить нажаль незнаю 
не раз словами опікався - і день у день жалів 
навіщо я замітив?чому так зразу полюбив?
хотів лише любові - ти дала нестримну біль 
у ранах тих їз крові лишилась та пекуча сіль  
і жаль одного часу що потратив я на тебе 
ти там гуляєш з ним а я малюю тут портрети 
дивлюсь на небо там сніжинки падають у низ 
вони прекрасні та холодні - такі як ти колись 
у них немає серця в тебе теж його скажу нема
повірити в любов для мене це пусті тепер слова
та вже ніколи як колись нескажу,що люблю
бо фраза ця згубила свій колишній стан в айкю
можливо досить фальші та життєвих помилок 
життя не раз захоче натиснути  на  курок 
вконтакті телефону у розділі пропущені дзвінки
залишаться надовго ті сумні й навязливі рядки 
які нам нагадають про моменти пройдені у двох
за краплю щастя ту,що в морі нас росудить тільки Бог 
і тепер по різні боки  нам приходилось іти 
я робив ті перші кроки і що взамін давала ти ?
я був самотнім серед стін які це вбіса відчуття
лише недоспані ті ночі давали  сутність почуття

Нас розлучила зима,настала холоднечі мить
не камінь у стосунках знаю також,як болить
як в серці кров пульсує від коханої людини 
так голос,що тремтить сильніше в лічені хвилини 
любов –це відчуття,що нам приносить насолоду 
та більшість так важає,що кохають лиш за вроду
та крім усього цього є характер у людини 
у кожного він свій буває навіть,як в дитини 

Схолодним серцем - взаэмності небудеш мати 
без неї ти людину будеш просто так вбивати 
і суть у тому,   як ти зарас не крути
якщо не можеш полюбити  зразу просто відпусти
бо користі із цього всеодно  небудеш мати 
життя і так уміє бумерангом повертати 
і лиш любов  в душі залишає шрамів слід 
у серці була іскра,а тепер холодни лід
без тебе думав  краще,але у душі журба 
для тебе я ніхто і дружби в нас також нема
і довго думав,що поганого зробив
чому таку зневагу я від тебе заслужив 
напевне лиш тому,що був одним їз цих поетів
які писали для дівчат неменше ста куплетів
що на листок поклали ритм і плач ліричних фраз
частинка жалю що тепер залишилась від нас 
а ти палила ті вірші  які невтомно дарував
про погляд твій холодний я ні трохи незбрихав  
їз думкою наївний дальше вірив що найшов  
ту дівчину з якою разом я б життя своє пройшов
забути те що в нас було  незміг прикинь пів року
і той минувший час недав зробити навіть кроку
в душі я мав таку мороку як би симпатій не було 
та все проходило  банально  як в дишевому  кіно 

Нас розлучила зима,настала холоднечі мить
не камінь у стосунках знаю також,як болить
як в серці кров пульсує від коханої людини 
так голос,що тремтить сильніше в лічені хвилини 
любов –це відчуття,що нам приносить насолоду 
та більшість так важає,що кохають лиш за вроду
та крім усього цього є характер у людини 
у кожного він свій буває навіть,як в дитини