Рушив поїзд в далеку дорогу,
Сколихнувся вагон і помчав...
Я в останній вже раз подивився
На те все, що так вірно кохав.

Ти сумна на пероні стояла,
Вітер коси твої розплітав,
На очах в тебе сльози блищали –
Ти ридала, я тяжко зітхав.

Прощавай, моя люба дівчино,
Бо я їду в далекі краї.
І, напевно, не раз я згадаю
Твоє личко і очі сумні.

Коли поїзд в степу загуркоче,
Пригадаються знову мені
Звук гітари у місячній ночі,
Поцілунки гарячі твої.